ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Адміністрації Державної
прикордонної служби України від
11 квітня 2008 р. №315
Кодекс доброчесної поведінки персоналу Державної
прикордонної служби України
Кодекс доброчесної поведінки персоналу Державної прикордонної служби України (далі – Кодекс) окреслює загальні правила доброчесної поведінки особового складу Державної прикордонної служби України та визначає морально-етичні принципи професійної діяльності, дотримання яких є гарантією високої якості та ефективності оперативно-службової діяльності Держприкордонслужби, її авторитету в суспільстві.
Розділ І. Загальні положення
Стаття 1. Суб’єкти Кодексу
1. Положення цього Кодексу поширюються на військовослужбовців, державних службовців та працівників Державної прикордонної служби України (далі – персонал), які відповідно до їх службових повноважень можуть залучатися до оперативно-службової діяльності.
Стаття 2. Загальні норми
1. Персонал у своїй повсякденній діяльності керується Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, цим Кодексом та загальними морально-етичними нормами поведінки у суспільстві. Норми Кодексу є загальними. Вони обов’язкові для виконання персоналом Державної прикордонної служби України. Положення Кодексу в повному обсязі застосовуються до персоналу, який перебуває у відпустках, відрядженні та на лікуванні.
2. Під час прийняття на службу (роботу) персонал вивчає положення цього Кодексу та під особистий підпис бере зобов’язання дотримуватися його вимог.
3. Персонал повинен вживати необхідних заходів щодо відповідності його діяльності етичним вимогам, визначеним Кодексом.
4. Дотримання персоналом норм Кодексу підлягає обов'язковому врахуванню під час проведення атестації, зарахування до кадрового резерву, призначення на нову посаду та надання службової характеристики.
Стаття 3. Вимоги Кодексу
1. Виконуючи свої обов’язки, персонал повинен:
а) підтримувати високі стандарти службової діяльності шляхом:
свідомого та чесного служіння українському народові;
сумлінного виконання своїх службових обов’язків;
високопрофесійного несення служби;
неухильного додержання вимог Конституції та Законів України;
б) дотримуватися нижчезазначених правил поведінки на службі:
ввічливо та об’єктивно ставитися до громадян, швидко реагувати на їх потреби;
з повагою ставитися до колег по роботі. У стосунках з ними додержуватися взаємоповаги, щирості, доброзичливості, товариської допомоги та вимогливості;
в) підтримувати найвищі стандарти непідкупності:
поводити себе гідно та чесно;
не намагатися скористатися службовим становищем для набуття будь-яких привілей та прибутків, зокрема, ніколи не застосовувати свою посаду для прийняття корисливих рішень;
дотримуватися рекомендацій Кодексу щодо запропонованих подарунків або гостинності;
уникати конфлікту інтересів та конфліктних ситуацій.
Розділ ІІ. Морально-етичні принципи професійної діяльності
Стаття 4. Служіння українському народові
1. Персонал зобов'язаний віддано служити українському народові, при цьому усвідомлюючи, що його служба передбачає:
свідоме підпорядкування власних інтересів державним пріоритетам та суспільним вимогам;
професійне, сумлінне виконання службових обов'язків згідно з Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами;
усвідомлення того, що служба в прикордонному відомстві є виявом довіри українського народу;
виконання обов’язків на основі дотримання прав і свобод людини та громадянина.
2. Персонал зобов’язаний поважати гідність людини, виявляти до неї гуманне ставлення та повагу.
Стаття 5. Патріотизм
1. Персонал зобов’язаний любити Україну, захищати її суверенітет та територіальну цілісність, неухильно дотримуватися вимог Конституції України, чинного законодавства, шанувати державні символи − Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України, вільно володіти українською мовою. Недопускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам держави чи негативно вплинути на репутацію прикордонного відомства.
2. Персонал має наслідувати духовні та моральні цінності, сформовані багатовіковою історією українського народу: гідність, мужність, порядність, чесність, вірність Батьківщині та самовідданість.
3. Персонал зобов’язаний вивчати, знати та поважати історичну спадщину і традиції держави, прикордонного відомства, населення прикордоння та суміжних держав.
Стаття 6. Соціальна справедливість, пріоритет прав людини і громадянина
1. Персонал повинен:
постійно вдосконалювати організацію своєї роботи на засадах справедливості. Своїми вчинками, діями, поведінкою зміцнювати віру громадян у законність дій Державної прикордонної служби України щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні;
не допускати формалізму в роботі, особливо під час розгляду звернень громадян; у межах визначеної законом компетенції сприяти повному та оперативному розв'язанню питань, з якими звертаються громадяни; звернення, в яких оскаржуються власні дії, спрямовувати для розгляду до керівників вищої ланки;
дотримуватися конституційного принципу, за яким правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, персонал зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України;
своїми вчинками, діями, поведінкою зміцнювати віру громадськості у законність дій та рішень органів Держприкордонслужби України; сприяти добровільному дотриманню ними вимог чинного законодавства;
не чекаючи на оскарження (у тому числі в судовому порядку), скасовувати власні рішення та рішення підпорядкованих органів (призначені контрольні заходи; складені протоколи про адміністративні правопорушення або винесені постанови по справах про адміністративні правопорушення; висновки, зроблені в актах ревізій тощо) у разі встановлення їх невідповідності вимогам чинного законодавства, визнання такими, що прийняті з недотриманням прав персоналу та законних інтересів підконтрольних органів та установ.
2. Персонал зобов’язаний утримуватися від вчинків та дій, які завдають шкоди авторитету прикордонного відомства.
Стаття 7. Демократизм і законність
1. Персонал зобов'язаний:
дотримуватися Конституції України, законів України «Про Державну прикордонну службу України», «Про державну службу», «Про боротьбу з корупцією», інших законодавчих та нормативних актів, прав та захищених законом інтересів громадян;
забезпечувати виконання покладених на Держприкордонслужбу України функцій і повноважень та повною мірою використовувати надані йому права;
сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права, не застосовувати заходів та методів, що суперечать чинному законодавству;
забезпечувати прозорість процедур прийняття управлінських та адміністративних рішень;
сумлінно, фахово і своєчасно виконувати свої обов'язки, виключно в межах чинного законодавства користуватися наданими правами;
не залишати поза увагою жоден факт порушення закону, забезпечувати своєчасне інформування про це своє керівництво.
2. Персонал не повинен:
допускати впливу на виконання своїх службових обов'язків особистих інтересів, інтересів членів своєї сім'ї або інших осіб;
використовувати маніпулятивні методи, методи обману та навіювання щодо своїх співробітників.
3. Проходження служби в прикордонному відомстві не сумісне з корумпованістю і хабарництвом.
Стаття 8. Нейтральність та неупередженість
1. Персонал на період військової служби та роботи зупиняє членство в політичних партіях і незалежно від власних політичних поглядів повинен виконувати свої службові обов'язки в межах законодавства.
2. Персонал може бути членами об’єднань громадян, статутні положення яких не суперечать засадам діяльності Державної прикордонної служби України, і може брати участь у їх роботі у вільний від виконання службових обов’язків час.
3. Організація персоналом страйків та участь у їх проведенні не допускаються.
4. Персоналу (військовослужбовцям) забороняється здійснювати політичну діяльність, у тому числі:
брати участь у публічних політичних дебатах (крім випадків, коли участь у таких дебатах потрібна для виконання посадових обов’язків);
проводити політичну агітацію;
брати участь у політичних акціях;
використовувати партійну символіку під час виконання обов’язків військової служби;
залучати підлеглих до участі в політичній діяльності.
5. Під час виконання службових обов'язків персонал зобов'язаний будувати свої стосунки з громадянами на основі довіри, поваги та неупереджено ставитися до різних політичних і релігійних переконань.
6. У процесі збирання, оцінювання і надання інформації персонал повинен робити зважену оцінку всіх обставин, ставитися до справи неупереджено та не допускати, щоб особиста упередженість або тиск збоку могли позначитися на об'єктивності зроблених оцінок і висновків.
Стаття 9. Ефективність
1. Персонал повинен:
мати високий рівень професійної підготовки, знати вимоги чинного законодавства за посадою та вміло застосовувати їх під час виконання службових обов’язків;
правильно оцінювати свої професійні можливості брати на себе додатково лише ті зобов'язання, для виконання яких є достатні знання, навички та професійний досвід;
під час виконання службових обов'язків проявляти ініціативу, творчість і принциповість, заощадливо використовувати ввірені йому службове майно та кошти.
Стаття 10. Прозорість і відкритість
1. Персонал повинен:
взаємодіяти з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та об’єднаннями громадян під час здійснення покладених на Державну прикордонну службу України функцій та завдань, дотримуватися принципу відкритості для демократичного громадського контролю;
дотримуватися прав і свобод громадян під час реалізації правоохоронних функцій;
забезпечити інформування громадськості про діяльність Державної прикордонної служби України.
Стаття 11. Корпоративність
1. Персонал повинен:
постійно дбати про підняття іміджу Державної прикордонної служби України та органу, в якому проходить службу або працює;
примножувати кращі традиції Держприкордонслужби України, свого колективу, бути принциповим і вимогливим до себе, товаришів по службі та громадян, поважати їх права, законні інтереси, честь, гідність та репутацію;
відстоювати професійну честь і гідність як особисту, так і товаришів по службі, не допускати розголошення недостовірної інформації та упередженої критики на їх адресу;
знати військові звання та службові ранги, а також звертатися один до одного виключно за військовим званням та прізвищем або на ім’я та по батькові.
2. Персонал зобов'язаний проявляти тактовність у спілкуванні. З повагою ставитися до встановленого форменого одягу.
Стаття 12. Об’єктивність та незалежність
1. Персонал не повинен проявляти упередженості, що може виникати в результаті родинних або інших зв’язків.
2. Виконуючи свої посадові обов’язки, персонал повинен зберігати достатню незалежність у службовій діяльності. Давати об’єктивне експертне оцінювання питанням за посадою, щоб не було підстав для сумніву в його порядності та чесності.
Стаття 13. Етичні правила поведінки посадової особи Державної прикордонної служби України
1. Посадова особа (далі – керівник) зобов'язана бути відданою етичним принципам і нормам, визначеним цим Кодексом, та демонструвати підлеглим і громадянам зразкову етичну поведінку.
2. Керівник зобов'язаний:
здійснювати добір персоналу до органу (підрозділу) Держприкордонслужби України, забезпечувати його кар’єрний ріст з урахуванням моральних, професійних та ділових якостей;
забезпечити умови для повного виконання підлеглим персоналом своїх службових обов’язків;
постійно дбати і на найвищих рівнях відстоювати право персоналу щодо отримання гідного грошового утримання, заробітної плати та пенсійного забезпечення виходячи з комплексної оцінки ризиків, напруженості та умов діяльності;
забезпечити неухильне дотримання права персоналу на щотижневий відпочинок та щорічну відпустку;
вживати всіх правових заходів для повного виконання законних вимог персоналу.
3. Керівник повинен:
бути справедливим в оцінці роботи підлеглих, застосовувати моральне і матеріальне стимулювання;
давати вказівки та доручення підпорядкованому персоналу лише відповідно до чинного законодавства, з урахуванням його рівня знань, досвіду та професійних навичок;
принципово реагувати на факти неналежної поведінки підлеглого персоналу, у тому числі за повідомленнями (зверненнями) громадян;
запобігати виникненню конфлікту інтересів у підлеглого персоналу, а у разі виникнення − сприяти його оперативному розв'язанню.
4. Після отримання інформації від персоналу щодо неумисного порушення ним вимог Кодексу, отримання подарунків та гостинності керівник зобов’язаний вжити вичерпних заходів щодо врегулювання ситуації.
5. Керівник не має права використовувати владу для примусу підлеглих до протиправних дій.
Розділ ІІІ. Обмеження щодо використання службового становища
Стаття 14. Обмеження щодо використання повноважень
1. Персонал не має права сприяти фізичним та юридичним особам у їх діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.
2. Військовослужбовці не мають права займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо, через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб під час вирішення справ стороною яких виступає Держприкордонслужба (за виключенням випадків визначених законодавством), а також виконувати роботу на умовах сумісництва (за винятком викладацької та наукової роботи з дозволу керівництва).
Стаття 15. Використання інформації про діяльність органів (підрозділів) Державної прикордонної служби України
1. Персонал зобов'язаний не допускати порушень чинного законодавства з питань охорони державної таємниці. За порушення вимог законодавства про державну таємницю персонал несе дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність.
2. Персонал повинен неухильно виконувати встановлені законодавством вимоги щодо використання усіх видів інформації, що стала йому відома чи яку він отримав під час виконання ним службових обов'язків.
3. Персонал не повинен:
поширювати інформацію про особисте та сімейне життя, домашню адресу та телефони товаришів по службі без дозволу останніх, крім випадків, передбачених законодавством України;
не допускати несанкціонованого витоку інформації, що містить державну чи службову таємницю, використання її у власних цілях чи на користь третіх осіб усупереч інтересам служби.
Стаття 16. Гарантії захисту прав персоналу
1. Персонал має право на:
належні, безпечні і здорові умови служби;
повне та своєчасне одержання грошового утримання, заробітної плати та додаткової винагороди за сумлінну службу;
захист від незаконного звільнення;
соціальний захист;
здійснення післядипломної освіти з метою підвищення загальноосвітнього та культурного рівня;
захист від необ'єктивного оцінювання результатів його служби;
захист від незаконного тиску з метою прийняття рішень, які суперечать нормам чинного законодавства України;
негайне отримання гарантованого захисту для себе та членів сім'ї від злочинних посягань пов’язаних з відстоюванням норм цього Кодексу та службовою діяльністю.
2. Персонал повинен утримуватись від будь-яких дій, що дискредитують прикордонне відомство. У разі отримання наказу (доручення тощо), який, на думку персоналу, не відповідає вимогам чинного законодавства або виконання якого може призвести до порушення законних прав та інтересів громадян, персонал повинен невідкладно у письмовій формі інформувати про це безпосереднього керівника, не виконуючи такий наказ (доручення тощо).
Якщо такий наказ (доручення тощо) підтверджено, то забезпечити його виконання. При цьому керівник, підтверджуючи свій наказ (доручення тощо), у зв'язку з письмовим зверненням персоналу зобов'язаний письмово поінформувати про цей факт керівника вищої ланки.
Розділ ІV. Стандарти, яких має дотримуватися персонал
Стаття 17. Робота з населенням
1. Персонал повинен:
забезпечити доброзичливе ставлення до населення. Під час спілкування з громадянами, представниками підпорядкованих органів, підлеглими та керівниками бути тактовним, не ставити запитань у підвищеному тоні або формі, що принижує їх честь та гідність, реагувати на їх неправомірні дії або вислови у формах, передбачених законодавством (шляхом листування);
завжди називати своє прізвище, ім’я та по батькові (або посаду та прізвище) будь-якому громадянину з яким він вступає в службові відносини від імені органу Державної прикордонної служби, крім особливо обумовлених обставин, наприклад, в інтересах безпеки;
забезпечити конфіденційність отриманої інформації та джерел отримання в інтересах охорони кордону та безпеки громадян;
мати охайний зовнішній вигляд та забезпечити відповідність своєї форми одягу робочому середовищу.
Стаття 18. Присутність та виконання роботи
1. Від персоналу вимагається:
суворо дотримуватися встановленого розпорядку дня;
раціонально використовувати робочий час: при мінімальних затратах робочого часу та державних ресурсів забезпечувати максимальне виконання доручених завдань;
належним чином виконувати функції, пов’язані зі своєю посадою, підтримуючи довіру суспільства до Державної прикордонної служби, у тому числі утримуватися від дій, які можуть завдати шкоди службі;
не займатися будь-якою сторонньою справою у робочий час.
Стаття 19. Поважне ставлення до державних ресурсів
1. Персонал повинен:
належним чином піклуватися про державні кошти та відомчу власність, не використовувати та не дозволяти використовувати їх не за призначенням;
інформувати свого безпосереднього керівника та відповідні органи влади про виявлення негосподарського ставлення до державних ресурсів (наприклад, незаконні дії щодо полювання, вилову риби, вирубки лісу, забруднення навколишнього середовища, користування надрами, використання земельних ресурсів тощо).
Стаття 20. Стосунки з колегами
1. Персонал повинен:
виявляти належну повагу до своїх колег по службі (роботі), а також до їх вірувань та цінностей;
слідкувати за тим, щоб його поведінка щодо інших колег відповідала морально-етичним нормам;
підтримувати позитивні робочі стосунки, не дозволяти образ, статевих домагань та залякувань.
2. Персонал не повинен дискримінувати своїх колег за статевою ознакою, расовою належністю, сексуальною орієнтацією, інвалідністю, віком, сімейним станом, релігійними віруваннями.
3. Персонал зобов’язаний відстоювати професійну честь і гідність як особисту, так і своїх колег, не допускати розголошення недостовірної інформації та упередженої критики на їх адресу.
Стаття 21. Використання незаконного впливу
1. Персоналу не дозволяється:
використовувати можливості за посадою з метою отримання вигоди для себе або вигоди для тих, з ким він має особисті, сімейні, ділові або інші зв’язки;
намагатися впливати на результат розгляду питань, що стосуються його неправомірної діяльності (бездіяльності) на офіційних посадах, за винятком випадків, коли це потребує пояснень у передбачений чинним законодавством спосіб (наприклад, під час проведення офіційно призначеного службового розслідування) або в інший спосіб.
2. У разі виникнення конфліктів, під час служби (роботи), персоналу забороняється втручатися прямо або опосередковано в процес арбітражу конфлікту з метою отримання поступок на свою користь.
3. Персонал не має права використовувати будь які не визначені нормативними актами важелі впливу на рішення, які стосуються проходження ним служби чи оцінки результату службової діяльності за його посадою.
Розділ V. Конфлікт інтересів
Стаття 22. Визначення конфлікту інтересів
1. Конфлікт інтересів – будь-який вид стосунків, який не відповідає інтересам держави або може перешкоджати об'єктивному виконанню службових обов'язків персоналу. Це суперечність між приватними інтересами та службовими обов’язками персоналу, наявність якого може вплинути на об’єктивність та неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій у процесі його службової діяльності.
2. Приватні інтереси – будь-які інтереси персоналу, обумовлені особистими, родинними, дружніми чи будь-якими іншими позаслужбовими стосунками з іншими особами, у тому числі особисті майнові та не майнові інтереси.
3. Службові інтереси – будь-які інтереси персоналу, обумовлені необхідністю об’єктивного та неупередженого прийняття рішень або вчинення дій в процесі його службової діяльності в межах визначеної законом компетенції.
Стаття 23. Запобігання конфлікту інтересів
1. Персонал повинен запобігати виникненню конфлікту інтересів, уникати конфліктних ситуацій, рішуче припиняти будь-які спроби отримання незаконних винагород, подяк, послуг, хабара тощо.
2. Персонал зобов'язаний невідкладно письмово повідомити свого безпосереднього керівника про:
наявність ситуації конфлікту інтересів у колективі;
погрози з боку посадових осіб, інших сторонніх осіб, пов’язаних з конфліктом інтересів;
надходження пропозицій, у тому числі усних, щодо надання різного роду послуг, винагород, подяк, інших благ для себе чи для третіх осіб за виконання (невиконання) службових обов'язків;
надходження наказу, доручення, вимоги тощо від керівника, які, на думку персоналу, не відповідають вимогам чинного законодавства або виконання яких може призвести до порушення законних прав та інтересів громадян чи підпорядкованих органів;
можливості виникнення інших взаємин, що на думку персоналу, не відповідатимуть морально-етичним принципам професійної діяльності персоналу.
3. У разі надходження письмової заяви від персоналу стосовно пропонування останньому хабара, погроз на його адресу (або адресу третіх осіб) або іншого протиправного тиску, керівник відповідного органу Держприкордонслужби України невідкладно інформує про такий факт правоохоронні органи.
4. У разі неможливості уникнення конфлікту інтересів персонал повинен клопотати про відсторонення його від вирішення питань, які викликають такий конфлікт.
Розділ VІ. Протидія одержанню винагороди (подарунків)
Стаття 24. Поняття винагороди (подарунку)
1. Винагорода (подарунок) – матеріальні блага, послуги, пільги або інші переваги, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості, а також вартість незаконно одержаних послуг, отриманих від громадян у зв'язку з виконанням (невиконанням) своїх службових обов'язків.
Стаття 25. Заборона надання та отримання винагород (подарунків)
1. Персонал під час виконання службових обов'язків не має права:
просити або примушувати будь-яких осіб давати винагороду (подарунки) собі або іншим особам;
приймати прямо чи опосередковано винагороду (подарунки) за прийняття рішень, виконання дій, що входять до його повноважень, чи бездіяльність на свою користь чи інших осіб;
давати прямо чи опосередковано винагороди (подарунки) іншим особам, включаючи своїх керівників, за виконання останніми будь-яких дій або невиконання певних дій (бездіяльність) на свою користь чи інших осіб.
2. Персонал зобов’язаний ставити до відома своїх близьких родичів про заборону приймати подарунки від осіб, які є або можуть бути у стосунках, пов’язаних з виконанням ним службових обов’язків.
3. Якщо персонал виявив подарунок на місці несення служби (роботи) чи у своєму службовому кабінеті, то він зобов’язаний невідкладно доповісти про факт виявлення подарунка своєму керівникові та діяти за його вказівками.
4. Персонал не має права одержувати будь-які блага від третьої сторони, які можуть певним чином розглядатися як обставини, що компрометують його службове становище, особисте судження чи чесність.
5. У разі, коли персонал одержує подарунки не представницького характеру від людей, з якими він має службові взаємини, він повинен керуватися найвищими стандартами доброчесності:
персонал може приймати і залишати в себе подарунки незначної вартості. Слід відмовлятися від подарунків, що мають значну цінність;
готівка, подарункові чеки або інші коштовні папери, які можна обміняти на готівку, не повинні прийматися як подарунки незалежно від суми.
6. У разі одержання персоналом подарунків під час відрядження, які є подарунками для державних органів, вони передаються на облік відповідному органу протягом п’яти днів після його повернення з компенсацією витрат, пов’язаних зі сплатою митних зборів, якщо такі були.
7. Персонал не має права звертатися до фірм, організацій, установ, підприємств, з якими він співпрацює під час виконання своїх службових обов'язків, з метою одержання підтримки для будь-якої благодійної організації, асоціації, професійної спілки або іншої організації чи установи.
Стаття 26. Гостинність
1. Переважаючою обставиною під час оцінки можливості прийняття гостинності є те, що персонал Держприкордонслужби України повинен бути вище будь-якої підозри під час виконання своїх службових обов'язків і не створювати підстав для будь-якого потенційного або фактичного конфлікту інтересів, а його діяльність у службових та інших питаннях повинна бути відкрита для ретельного контролю.
2. Співпрацюючи з керівниками сторонніх організацій (відомств) або особами, що працюють у них, персонал повинен бути дуже уважним, щоб прояв гостинності не впливав на нього або сприймався б як такий, що впливає.
3. Про будь-які пропозиції гостинності, що надходять від заінтересованих фізичних чи юридичних осіб, які мають або можуть мати службові, договірні відносини з прикордонним відомством, персонал повинен повідомити свого керівника для одержання вказівок щодо вирішення того чи іншого питання.
4. Персонал не повинен приймати пропозиції гостинності, які виходять за межі звичайної практики, за винятком тих випадків, коли очевидно, що прийняття такої пропозиції буде в інтересах прикордонного відомства і схвалене відповідним керівником.
Розділ VІI. Внутрішній контроль за дотриманням норм Кодексу
Стаття 27. Відповідальність персоналу Державної прикордонної служби України
1. За недотримання персоналом вимог цього Кодексу пов’язаних з невиконанням (неналежним виконанням) своїх службових обов’язків, порушенням дисципліни, або громадського порядку персонал несе відповідальність згідно із законом.
Стаття 28. Запобігання порушенням норм Кодексу
1. Керівники зобов'язані запобігати проявам неетичної поведінки підлеглого персоналу шляхом організації системної роботи з розвитку його професійної етики та контролю за дотриманням норм цього Кодексу.
2. Персонал, якому стало відомо про ймовірність отримання товаришами по службі винагороди (подарунків) або проявів гостинності, які виходять за межі звичайної практики, повинен негайно повідомити про це свого керівника.